Власники історичних будівель та пам’яток архітектури мають лише 30 днів на укладення охоронного договору. Вимоги про підписання договору прописані у Законі «Про охорону культурної спадщини». Проте, на практиці цей механізм дає збій і фактично не працює. Чому так відбувається, читайте у нашій статті.

Постанова №1768, затверджена Кабміном, визначає, що охоронний договір містить обов’язкові вимоги щодо режиму використання, консервації, реставрації та ремонту історичної будівлі. 

Але на практиці цей механізм масово блокується. Пам’ятки архітектури роками залишаються без належного захисту. В результаті об’єкти культурної спадщини доводять до аварійного стану, після чого зносять задля того, щоб побудувати комерційну нерухомість.

Відсутність охоронних договорів: чому власники пам’яток культурної спадщини уникають відповідальності

З одного боку, суд чітко вказує: власник зобов’язаний укласти угоду протягом 30 днів, і жодних виправдань тут бути не може (справа №120/10793/22 від 20 січня 2025 року). Якщо ж посадовці про це дивним чином “забувають”, у справу має право втрутитися прокуратура, щоб захистити та зберегти історичну будівлю.

Але також існує ще одне бюрократичне правило: підписати договір без паспорта об’єкта культурної спадщини юридично неможливо. А виготовляти цей паспорт має не власник, а місцевий орган охорони культурної спадщини.

У вересні 2025 року Верховний Суд розвів руками (справа №440/10514/23): якщо чиновники не зробили паспорт, то власник не винен у тому, що договір досі не підписаний.

У результаті чиновники роками не виділяють гроші на паспорти пам’яток або свідомо затягують їх розробку. А недобросовісні власники цим користуються як законною підставою для уникнення укладання договору та ігнорують реставраційні роботи. 

Читайте повний текст аналітики: Причини та умови відсутності охоронних договорів на пам’ятки архітектури

Перепродаж пам’ятки архітектури: як зміна власника впливає на укладання охоронного договору 

На прикладі Англійського клубу у Дніпрі можна побачити проблему з перепродажем пам’ятки архітектури, і як це впливає на підписання охоронного договору. 

У 2022–2024 рр. власником будівлі Англійського клубу стало ТОВ “Барельєф-Дніпро”. Після набуття права власності на будівлю Англійського клубу власник був зобов’язаний укласти охоронний договір. Проте довгий час жодних дій не вчиняв.

Навесні 2024 року прокуратура звернулася до суду, щоб змусити «Барельєф-Дніпро» все-таки підписати охоронний договір на памятку архітектури у Дніпрі. Власник не хотів цього робити і вигадував різні виправдання. 

Але у вересні 2024 року Дніпропетровський окружний адмінсуд визнав бездіяльність фірми незаконною і зобов’язав укласти охоронний договір. Проте змусити власника відремонтувати пам’ятку суд так і не зміг. Бо якщо немає підписаного договору, то немає чітко зафіксованих обов’язків щодо реставрації. 

І поки тривали судові баталії, 20 травня 2025 року будівлю Англійського клубу у Дніпрі перепродали іншій фірмі – ПрАТ «ІНГОССТРАХ». А вже 12 серпня 2025 року апеляційний суд скасовує попереднє рішення й закриває справу.

Причина проста й водночас абсурдна: “Барельєф-Дніпро” більше не є власником історичної будівлі, тож вимагати від фірми підписання охоронного договору на пам’ятку суд більше не має права. 

Держоргани чи прокурори роками ходять по судах, аби змусити власника підписати охоронний договір і зберегти історичний будинок. Але власник за один день може переписaти будівлю на іншу фірму чи людину.

І судовий процес миттєво “помножується на нуль”. Суд закриває справу, бо попередній власник вже “ні до чого”. Треба подавати новий позов і роками судитися заново. А в цей час історичні будівлі продовжують руйнуватися.

Матеріали за темою

Руйнування пам’яток архітектури в Україні: корупційні схеми

Чому пам’ятки архітектури втрачають статус: аналітика

Як корупція знищує пам’ятки архітектури у Дніпрі, Черкасах та інших містах?