На жаль, в Україні пам’ятки архітектури нищаться не лише російськими ракетами та дронами. Їх руйнують недобросовісні забудовники, чиновники та сумнівні рішення суддів. Процес зазвичай розпочинається тихо — через кабінетні документи та судові ухвали, і лише потім на майданчики виїжджають екскаватори. Для України охорона культурної спадщини, проблеми якої ігноруються роками, перетворилася на пусті обіцянки на папері, які забудовники навчилися легко обходити.

Цю статтю можна подивитися у відеоформаті. В ньому розповідаємо про кейси, коли зацікавлені люди «зливають» судові справи щодо захисту культурної спадщини, і це в результаті призводить до знесення пам’яток архітектури.

Щоб зрозуміти, як працює цей механізм, варто розглянути конкретні приклади. У багатьох випадках схема виглядає схожою: спочатку історичну будівлю позбавляють охоронного статусу або створюють умови для її виключення з реєстру пам’яток, після чого зникають юридичні перепони для забудови.

У цьому матеріалі ми розглянемо, як знищується культурна спадщина та яку роль у цьому відігравали судді Світлана Сафронова, Денис Чепурнов, очільники ОДА Валентин Резніченко та Ігор Табурець, а також інші посадовці.

Руйнування пам’яток архітектури у Дніпрі: від “будинку з атлантами” до лікарні “Червоного Хреста”

На прикладах Дніпра, Одеси та Черкас чітко видно, як працює охорона культурної спадщини — проблеми створюють не тільки закони, а люди, які мають їх виконувати.

Проблема руйнації та знесення пам’яток архітектури має системний характер і відбувається за схожими сценаріями. У Дніпрі яскравими прикладами є:

“Будинок з атлантами”, який демонтували ще у 2017 році, та будівля по вул. Виконкомівській, 17, яка є майже зруйнованою.

Розташований у самому центрі міста об’єкт по Виконкомівській, 17 вивели з реєстру пам’яток через суд. Позивачем виступив благодійний фонд “Єврейське майбутнє», який пов’язують із бізнесменом Єрмолаєвим.

Будівля лікарні Червоного Хреста (ЖК «Женева»): історичну лікарню повністю знищили. У 2017–2018 роках суд першої інстанції визнав включення будівлі до пам’яток спадщини незаконним.

Спочатку цю будівлю позбавили статусу пам’ятки архітектури через суд. А через 4 місяці рішенням міської ради 224/43 від 20.03.2019 депутати віддають цю землю ТОВ БМТ Дніпро. 

Це фірма, що будує ЖК Женева і якою у рівних долях володіють сім’я сестри Геннадія Корбана та Ліфшиц, який є бізнес-партнером Геннадія Гуфмана (голови обласного осередку Опозиційної платформи – За життя).

У цьому випадку ОДА навіть не змогла довести справу до кінця в апеляційній інстанції. Дніпропетровська обласна державна адміністрація (ОДА) навіть не змогла подати нормальну апеляцію, бо… не змогла знайти 1760 гривень для сплати судового збору. Зараз на цьому місці зведено житловий комплекс «Женева». Ми ж віримо у таку випадковість.

Цікаво, що навіть у схожих справах результати можуть бути зовсім різними. В одному випадку органи влади активно захищають пам’ятку в судах і зберігають її статус, а в іншому — через дії або бездіяльність чиновників будівля втрачає охоронний захист.

Подібні кейси: різні результати

Паралельно з Виконкомівською, 17 у судах розглядалася справа щодо іншої історичної будівлі неподалік Озерки — по колишній вулиці Шмідта, 17. В обох випадках суди перших інстанцій зняли охоронний статус на підставі розпорядження ОДА 1996 року.

Проте у справі Шмідта, 17 ОДА дійшла до Верховного Суду, який направив рішення на новий розгляд, а Третій апеляційний суд скасував незаконні рішення та повернув будівлі законний статус пам’ятки архітектури. В результаті і статус, і будівля збережена.

Натомість по Виконкомівській, 17 адміністрація (ОДА) подала скаргу з дивними процедурними порушеннями (не змогли знайти уповноважену особу для підпису), фактично «підігравши» потенційному забудовнику, суд її повернув, і статус пам’ятки було остаточно втрачено. Справи йшли паралельно, але в одному випадку вживають заходів, а в іншому — ні. Дивний вибірковий підхід, мабуть, точно ніхто не впливав на співробітників ОДА.

І тут постає цікаве питання: чому в одних справах чиновники знаходять можливість боротися за пам’ятки, а в інших раптом не вистачає то підпису, то документів, то бажання? Звісно, це, напевно, просто дивний збіг обставин. 

Хто стоїть за “зливом” справ по захисту культурної спадщини

Місцеві ради та обласні адміністрації мають ключовий вплив на статус історичних будівель. Вони можуть ініціювати визнання споруди пам’яткою архітектури або прописати цільове призначення землі для «збереження культурної спадщини», що унеможливить будівництво. 

Проте на практиці чиновники часто допомагають забудовникам лобіювати їхні інтереси та сприяють діями чи бездіяльністю у знятті охоронного статусу з пам’яток архітектури.

У періоди знищення пам’яток по вул. Виконкомівській та лікарні «Червоного Хреста» Дніпропетровську ОДА очолював Валентин Резніченко. Наразі він проходить як підозрюваний у Вищому антикорупційному суді (ВАКС) по справі з розкрадання коштів на ремонті доріг.

За даними слідства, фірма жінки, з якою він проживав, під час повномасштабного вторгнення освоїла 1,5 млрд грн на ремонті доріг, а інша половина компанії належала братам Дубінським, які перебували у розшуку ФБР за фінансові махінації.

Важливу роль у таких процесах відіграють і судові рішення. Саме від позиції суддів часто залежить, чи збереже будівля охоронний статус, чи остаточно втратить правовий захист.

Судді Дніпра та нерухомість у ЖК “Женева”

Рішення щодо скасування охоронних статусів пам’яток по Виконкомівській та Шмідта приймала колегія суддів, де ключову роль відігравала суддя Сафронова. 

Раніше вона також ухвалювала рішення на користь забудови площі Успенської (відео) без громадських обговорень та блокувала позови «Громадського Контролю».

Ще один суддя – Денис Чепурнов у 2021 році придбав квартиру у ЖК «Женева», зведеному прямо на місці знищеної лікарні «Червоного Хреста».

За аналізом декларації, на момент купівлі судді офіційно бракувало щонайменше 219 369 грн. Але він цю квартиру зміг купити, а у 2022 році ці кошти дивним чином відобразилися в його документах як наявні.

Ми подали звернення до НАЗК, щоб в агенції з питань запобігання корупції детальніше перевірили декларації Дениса Чепурнова. 

Бачимо явну «доброчесність» суддів, які чомусь не захищали культурну спадщину.

Подібні судові схеми, пов’язані зі скасуванням статусу пам’яток архітектури та знищенням історичних будівель прослідковуються і в інших містах України. Наприклад, у Черкасах та Одесі є пам’ятки, які були або можуть бути так само знесені. Втім, Дніпро не є винятком. Аналогічні механізми можна побачити й в інших регіонах України. Один із найпоказовіших прикладів останніх років — ситуація у Черкасах.

6 історичних будівель у Черкасах під загрозою знищення

У Черкасах два забудовники об’єдналися і подали позов одразу по 6 об’єктах культурної спадщини, щоб виключити їх з реєстру «оптом». Суд першої інстанції погодився виключити чотири об’єкти, але вони подали апеляцію, а апеляція додала ще два. Тобто погодили всі їх забаганки.

Поки профільне відомство Черкаської ОДА зволікало з правильними скаргами до Верховного Суду, один із будинків уже встигли фізично знести. Ще один історичний будинок з грифонами на узвозі Замоковому, 1 встигли перебудувати, добудувавши 3-й поверх та змінивши геометрію будівлі.

Наприклад, пам’ятка у Черкасах по вул. Байди Вишневецького, 2 наразі виглядає дуже занедбаною.

В іншому кейсі – по вул. Гоголя, 211 у Черкасах, орган охорони взагалі вчасно не подав касаційну скаргу, через що Верховний Суд не зміг переглянути справу. 

Прокуратура Черкаської області випустила піар-реліз про «захист пам’ятки», проте в офіційній переписці з «ГромКонтролем» прокурори визнали, що навіть не знали про скасування охоронного статусу апеляційним судом і подавати нічого не збираються. Схоже прокурорам важливий піар, а не реальні результати.

Коли бачиш, як дивно працює захист культурної спадщини в регіоні, мимоволі виникає бажання придивитися до тих, хто цим процесом керує. Тож ми вирішили перевірити декларації керівництва Черкаської ОДА — і знайшли там кілька цікавих моментів. 

Деклараційні аномалії голови Черкаської ОДА Табурця

Якщо такі дива з захистом культурної спадщини відбуваються і така дивна поведінка ОДА, то ми подивилися на статки керівництва.

Голова Черкаської ОДА Ігор Табурець також продемонстрував «роботу» з архітектурними формами. У 2020 році в декларації його дружини з’явився об’єкт незавершеного будівництва (дачний будинок у м. Кам’янка на вул. Сонячній площею 172,9 кв.м.).

У 2024 році цей будинок офіційно ввели в експлуатацію за так званою «будівельною амністією». Ця процедура передбачена виключно для споруд, зведених до 2015 року.

Тому на момент подання декларацій за 2020–2023 роки садовий будинок мав бути фактично завершеним. Попри це, Табурець І. І. зазначав його у деклараціях за 20-23 роки як «об’єкт незавершеного будівництва». 

Супутникові знімки Google Maps підтверджують, що будинок дійсно стояв там давно, що свідчить про внесення недостовірних даних у попередні декларації або приховування майна. Реальна вартість аналогічних об’єктів у цій локації коливається в межах від 1,5 до 5 мільйонів гривень.

Тож схоже у керівника ОДА  Ігоря Табурця дуже неоднозначна ситуація з будинков на 173 кв.м і не зрозуміло чи були в нього кошти на такий будинок. Щодо цих недостовірних даних ми подали звернення до НАЗК.

Однак відповідальність за долю пам’яток лежить не лише на чиновниках, а і на суддях, які розглядають подібні справи. 

Хто ухвалював рішення? Одіозні судді Шостого апеляційного суду

Справи щодо виключення пам’яток Черкас з реєстру та по інших кейсах слухали одні й ті самі судді Шостого апеляційного адміністративного суду — Ганечко, Василенко та Маринчак. Ми ж віримо, що вони не підігравали забудовникам, і в них кристально чисті декларації?

Що про них відомо:

Суддя Олена Ганечко: У 2025 році придбала 4 суміжні земельні ділянки на Київщині біля водойми:

• 2 ділянки у селі Мостище — площею 3016 кв.м. (270 203 грн) та  2691 кв.м. (227 793 грн);
• 2 земельні ділянки у селі Лишня — площею 199 кв.м. (3 439 грн) та 200 кв.м. (169 890 грн).  

На Google-картах чітко видно, що на цих ділянках (або впритул до них) зведено елітні незадекларовані будинки. Ми подали звернення до НАЗК стосовно цих ділянок та зведеної нерухомості на них. 

Суддя Ганечко також відома тим, що відпустила з-під арешту пасинка олігарха Дмитра Фірташа, який у 2007 році на смерть збив двох людей, після чого той втік з країни.

Суддя Нінель Маринчак звільнилася у 2025 році. Перед цим задекларувала будинок (226,4 кв.м.) в елітному селищі Нова Петрівка (район Межигір’я), який оцінила у 440 400 тис. грн. Половину цього будинку їй офіційно «подарував» власний син. У документах вартість елітної нерухомості оцінили у символічні 69 доларів за квадратний метр, тоді як реальні ринкові ціни в цьому районі становлять 1500-2000 доларів за метр. Вміють судді купувати нерухомість і отримувати знижки

Суддя Ярослав Василенко — справжній патріот російських курортів. Протягом 2014–2021 рр. він 25 разів їздив до окупованого Криму, стабільно проводячи там кожне літо. У нього є квартира у Севастополі та москві, які він не відобразив у деклараціях.

Фактично суддя фінансував бюджет країни-агресора, сплачуючи там податки, і паралельно продовжував вершити правосуддя в Україні. Також дружина Василенка має російське громадянство, що також приховувалося від декларування. 

На жаль, подібні історії не обмежуються кількома суддями чи окремими регіонами. Варто поглянути на Одесу, щоб зрозуміти: схожі сценарії повторюються по всій країні. 

Подібна ситуація зі знесенням пам’яток архітектури в Одесі: маєток Гавсевича та дача Мандражи

Один із прикладів знесення пам’яток архітектури – маєток Гавсевича. Стару й красиву споруду, яка мала всі офіційні охоронні документи, просто знесли. Кримінальну справу передали до суду ще у 2023 році, проте вона досі перебуває на початковому етапі.

Дача Мандражи. Культову будівлю у староодеському стилі знесли буквально у травні 2026 року. Забудовники скористалися тим, що чиновники просто не встигли офіційно внести її до реєстру культурної спадщини.

Усі наведені випадки різні за деталями, але схожі за своєю суттю. Вони демонструють, як через рішення чиновників, судові процеси або бездіяльність відповідальних органів історичні будівлі поступово втрачають захист і зрештою зникають з мапи українських міст.

Отже, скасування охоронних статусів, затягування або «злив» справ, маніпуляції зі статусом і відверта байдужість профільних органів дозволяють безкарно зносити унікальні історичні будівлі в Дніпрі, Одесі, Черкасах та в цілому по Україні, відкриваючи дорогу новим ЖК замість збереження «духовних надбань» громад.

Тому ми підсвічуємо такі випадки та вказуємо прізвища людей, які сприяли знищенню будівель культурної спадщини

Водночас окремі позитивні прецеденти демонструють, що за достатнього розголосу та наполегливості громадськості може з’являтися і принципова позиція органів охорони спадщини, і судів з прокуратурою, завдяки чому ситуацію вдається змінити, а статус пам’яток — захистити.

Притягнення ж винних осіб до відповідальності та невідворотність покарання є ключовим запобіжником від порушень у майбутньому. Тож спільна дія громади може змінити ситуацію по захисту культурної спадщини і розголос цьому допомагає.

Матеріали за темою

Захоплення землі ДНУ та пошкодження історичного Палацу Студентів

Охорона культурної спадщини: чому провалилась антикорупційна програма Мінкульту?

Англійський клуб у Дніпрі продовжує руйнуватися. Чи можливо зберегти культурну спадщину?