Найбільш цинічна частина будівельної корупції в Україні – виключення об’єктів культурної спадщини з реєстру пам’яток архітектури. Це відбувається через умисне доведення будівель до руйнації або через судові маніпуляції, коли ділянкам під пам’ятками навмисно не присвоюють належне історико-культурне цільове призначення. Подібні схеми розв’язують руки забудовникам для знесення пам’яток та подальшого будівництва багатоповерхівок та іншої комерційної забудови.

Оскарження статусу пам’яток архітектури: судові маніпуляції

Забудовники часто позбавляють будівлі захисного статусу через суди. Вони оскаржують рішення 1990–2000-х років про взяття об’єктів на облік, посилаючись на відсутність повного комплекту документів (паспортів об’єктів культурної спадщини, фото або актів технічного стану).

Приклади з судової практики:

1. м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 17 (“Доходний будинок”): Суд скасував статус пам’ятки місцевого значення через відсутність доказів складання повної облікової документації у 1996 році та нібито відсутність повноважень у голови ОДА.
2. м. Черкаси, б-р Шевченка, 190 та вул. Гоголя, 211: Суди скасовували накази про затвердження переліку щойно виявлених пам’яток через відсутність висновків експертизи чи неналежно заповнені облікові картки. Зокрема, по вул. Гоголя, 211 одразу після скасування статусу будівлю було повністю демонтовано забудовником за декілька днів.
3. м. Львів, вул. Д. Бортнянського, 55 (“Вілла”): Суд скасував розпорядження 1994 року про взяття під охорону держави через відсутність збереженої облікової документації, зазначивши, що статус пам’ятки нібито «перешкоджає реалізації прав власника».

Повний текст аналітики: Позбавлення статусу пам’яток архітектури та маніпуляції з об’єктами культурної спадщини  

Маніпуляції зі статусом земель історико-культурного призначення 

Ще одна поширена схема – ігнорування статусу земель історико-культурного призначення та видача дозвільної документації на будівництво за спрощеними правилами.

За законом (Земельний кодекс України, Закон України “Про охорону культурної спадщини“), землі під пам’ятками культурної спадщини мають особливий захист.

Будь-які роботи в історичних ареалах чи охоронних зонах вимагають обов’язкового погодження з органами охорони спадщини та проведення археологічних досліджень.

Як забудовники обходять містобудівне законодавство:

1)Заниження класу наслідків (СС1 замість СС3): За Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, будівництво на історичних землях належить до високого класу наслідків (СС3). Проте забудовники маскують нове будівництво під “реконструкцію” і реєструють його як незначне (клас наслідків СС1), щоб уникнути державної експертизи.

2)Ігнорування обмежень у МУО: Чиновники видають містобудівні умови та обмеження (МУО), де навмисно «забувають» вказати охоронні зони, пам’ятки археології чи сусідні історичні будівлі.

Один із прикладів – кейс у Черкасах (м. Черкаси, Замковий узвіз та вул. Байди Вишневецького, 2):

Забудовник отримав містобудівні умови та обмеження і дозвіл за спрощеним класом наслідків СС1 на ділянках, що є пам’ятками археології (“Замкова гора”, “Середньовічні Черкаси”).

Лише через суди та тиск громадськості Верховний Суд скасував ці протиправні МУО, оскільки роботи планувалися без археологічних досліджень та з порушенням статусу історико-культурних земель.

Позбавлення історичних будівель статусу культурної спадщини – це комплексне системне зловживання. 

Головні причини, чому історичні будівлі втрачають захисний статус:

• Застарілі та втрачені документи. Рішення про захист пам’яток ухвалювали 15–30 років тому, і зараз у документах часто знаходять юридичні помилки або вони просто загублені.
• Рішення судів перших інстанцій. Зняття статусу зазвичай відбувається у місцевих та апеляційних судах. При цьому Верховний Суд у більшості випадків із цим не погоджується та захищає історичні будівлі.
• Корупційні ризики та тиск місцевої влади. Чиновники органів охорони культурної спадщини самі вирішують, чи подавати апеляцію на рішення суду. Оскільки вони підпорядковані місцевій владі, це створює умови для змов із забудовниками.
• Відсутність взаємодії між реестрами. Державний земельний кадастр, Реєстр будівельної діяльності та Державний реєстр нерухомих пам’яток не обмінюються даними. Крім того, вони часто порожні: там немає інформації про охоронні зони чи історико-архітектурні опорні плани.
• Зловживання органів архітектури. Місцеві органи містобудування та архітектури ігнорують статус історичних об’єктів під час видачі дозвільних документів.

Матеріали за темою

Руйнування пам’яток архітектури в Україні: корупційні схеми

Чому у пам’яток архітектури відсутні охоронні договори: аналітика

Як корупція знищує пам’ятки архітектури у Дніпрі, Черкасах та інших містах?