Державна антикорупційна програма мала зупинити зловживання та руйнування пам’яток архітектури, проте її реалізація фактично зупинилася. За три роки із 18 запланованих заходів, які мали реформувати захист культурної спадщини, повністю виконано лише два. Три законопроєкти так і не дійшли до парламенту. Державний реєстр нерухомих памʼяток України (єПам’ятка) досі працює в тестовому режимі, а громадські обговорення щодо долі історичних об’єктів систематично не проводяться.
Захист пам’яток архітектури та антикорупційна стратегія: від паперових архівів до реальних змін
Проблеми щодо належної охорони культурної спадщини давно відомі фахівцям та громадськості. Інформація про об’єкти культурної спадщини роками перебувала в архівах державних і місцевих органів та значною мірою була недоступна для громадськості.
Містобудівне законодавство не враховувало повною мірою вимоги щодо охорони культурної спадщини, а загальні процедури залишалися непрозорими. Усе це сприяло корупції та незаконній забудові: пам’ятки знищувалися, а відповідальних знайти було складно, бо ефективного публічного контролю не існувало.
У березні 2023 року Кабінет Міністрів затвердив Державну антикорупційну програму на 2023–2025 роки.
Програма визначила комплекс заходів, спрямованих на усунення корупційних ризиків у пріоритетних сферах державного управління. Одним із таких пріоритетів стала охорона культурної спадщини.
Головним виконавцем переважної більшості заходів стало Міністерство культури та стратегічних комунікацій (МКСК, попередня назва – МКІП). Програма мала завершитися 31.12.2025.
Дані про стан виконання наведені за інформаційною системою моніторингу ДАП до 31.12.2025, оприлюднені 17.02.2026.
Охорона культурної спадщини: сумні результати виконання антикорупційної програми Мінкульту
Державний реєстр нерухомих памʼяток України досі не запрацював у повному обсязі. Крім того, з 18 заходів у сфері охорони культурної спадщини України повністю виконано лише 2 (11%), ще 9 виконано частково (50%), а 7 залишаються взагалі невиконаними (39%).
«Виконані» заходи суто технічні: державна реєстрація вже прийнятого наказу №158 у Мін’юсті та оприлюднення рішень про вилучення пам’яток архітектури.
Тоді як жоден закон про охорону культурної спадщини не був прийнятий, а жодна система повністю так і не запрацювала.
Більшість кроків мають статус «часткового виконання», що на практиці означає, що Міністерство підготувало проєкт нормативного акта, направило його «на погодження» або «на внутрішній розгляд» і на цьому зупинилось.
Кінцевого результату у вигляді прийнятого закону та завершеної інвентаризації все ще немає.
Хоча строк виконання ДАП було продовжено Кабміном на наступний період, це не перешкоджає оцінці того, що було (і чого не було) зроблено за три роки.
Державний реєстр нерухомих памʼяток України: чому система повноцінно не працює
Створення системи єПам’ятка мало стати ключем до прозорості. Поки дані про пам’ятки архітектури містяться в паперових архівах, будь-хто може змінити їхній статус. Без публічного онлайн-реєстру, який би містив повний список пам’яток архітектури України, звичайній людині не дізнатися, хто, коли і чому дозволив знести чи перебудувати історичну споруду.
Система єПам’ятка досі працює лише в тестовому режимі. Постанову Кабміну про повноцінне функціонування реєстру не прийнято. Замість постанови про повноцінне функціонування реєстру МКСК підготувало проєкт урядового рішення про «експериментальний проєкт» строком на два роки і направило його до Кабміну в грудні 2025 року – за кілька днів до завершення строку ДАП, хоча строк виконання цього заходу за Програмою був встановлений до 31.10.2023.
Фото: landmarks.in.ua
Це означає затримку у понад два роки від плану. Навіть якщо його погодять, реєстр пам’яток архітектури працюватиме тимчасово, без постійних правил.
Крім того, наповнення реєстру нерухомих пам’яток документацією далеке від завершення: інвентаризація об’єктів не проведена (захід 2.5.2.1.7 ДАП, строк – до 31.12.2023), оцифрування архівного масиву не завершено.
При цьому програма вимагала внести до реєстру абсолютно всі документи, зокрема й старі паперові архіви, створені ще до появи електронної системи. Внесення історико-архітектурних планів до реєстру єПам’ятка не завершено. Такі плани визначають зони охорони, режими використання та обмеження забудови в історичних ареалах.
Багато населених пунктів досі не мають цих документів, а вже затверджені плани часто відсутні в Державному реєстрі нерухомих памʼяток України, що заважає контролювати обмеження забудови.
Три законопроєкти, але жодного не подано навіть до Кабміну
Три важливі документи мали бути готові ще у 2023 році, але жоден так і не було належним чином направлено на погодження до відповідних центральних органів виконавчої влади, внаслідок чого жоден з них не дійшов до парламенту. Ці ініціативи мали кардинально змінити закон про охорону культурної спадщини щодо таких питань:
- Мораторій на будівництво в історичних ареалах. Законопроєкт мав заборонити будь-які роботи до затвердження опорних планів міст. Без цього незаконна забудова поруч із пам’ятками залишається легальною, адже немає юридичних підстав її зупинити.
- Повноваження органів охорони культурної спадщини. Документ мав зменшити випадки, коли чиновник на власний розсуд вирішує, давати дозвіл чи ні, без чітких критеріїв. Також необхідно було обмежити принцип «мовчазної згоди» – коли відсутність відповіді органу охорони протягом визначеного строку автоматично означає, що все дозволено. Через принцип «мовчазної згоди» забудовники починають роботи просто тому, що профільний орган охорони не встиг надіслати відмову, що посилює руйнування пам’яток архітектури.
- Перегляд адміністративних послуг у сфері культурної спадщини. Цей законопроєкт об’єднали з попереднім (про повноваження органів охорони) в один документ. Хоча текст підготували, робочу групу для його узгодження створили лише у IV кварталі 2025 року, тобто з дворічним запізненням.
Через ці затримки захист пам’яток архітектури залишається без дієвих важелів впливу, а хаотична забудова продовжує знищувати цінні історичні будівлі.
Список історичних населених місць колись буде, але невідомо коли
ДАП передбачала оновлення офіційного списку історичних населених місць з особливим статусом, адже чинний перелік давно застарів.
Через це виникають постійні колізії: невідомо точно, яке місто або селище має статус «історичного» та які саме обмеження на будівництво діють у конкретних регіонах.
Збереження історичних пам’яток вимагало трьох послідовних кроків:
- Інвентаризація об’єктів.
- Оновлення Порядку визнання населеного місця історичним.
- Затвердження оновленого списку історичних населених місць.
Але жодного з цих кроків завершено не було: у грудні 2025 року Кабмін повернув проєкт Порядку визнання населеного місця історичним на доопрацювання.
Як наслідок, новий Список історичних населених місць України відкладено на невизначений строк. Поки Список історичних населених місць не оновлено, а цінні історичні місця України перебувають у стані правової невизначеності, що ставить під загрозу пам’ятки України у багатьох населених пунктах.
Проблема безсистемності вилучення пам’яток архітектури із реєстру
Ще один блок заходів ДАП стосувався процедури вилучення пам’яток із Державного реєстру нерухомих пам’яток. Адже непрозора процедура виключення об’єктів з обліку – це зручний інструмент для корупційних зловживань.
Хоча окремі рішення про вилучення пам’яток місцевого та національного значення ухвалювалися, повних даних за 2024–2025 роки не було надано.
Ба більше, процес вилучення пам’яток національного значення з реєстру пам’яток спирається на незавершену інвентаризацію.
При цьому Держреєстр оновлюється частково, не утворюючи повного та актуалізованого масиву даних, оскільки базові пов’язані заходи не завершені.
Захист пам’яток України: чому відсутні громадські обговорення та публічний контроль
Міністерство фактично усунуло суспільство від прийняття рішень. Замість публічного обговорення змін до Порядку обліку об’єктів культурної спадщини, МКСК обмежилося засіданням власної Науково-методичної ради.
Обговорення рішень про вилучення пам’яток із Держреєстру не проводилося взагалі. МКСК дало таке пояснення (цитата):
«Проведення громадських обговорень рішень про вилучення пам’яток культурної спадщини із Державного реєстру нерухомих пам’яток України не передбачено Законом України “Про охорону культурної спадщини”, Порядком обліку об’єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158. Відсутні правові підстави для проведення громадських обговорень».
Проте Порядок обліку об’єктів культурної спадщини – це документ, який затверджує саме Міністерство. Ніщо не заважало чиновникам внести зміни та зробити відкриті слухання обов’язковими, а посилання на «відсутність правових підстав» прямо суперечить цілям ДАП.
Поки захист пам’яток України відбувається за зачиненими дверима, громадськість позбавлена можливості контролювати, які саме об’єкти поповнять список пам’яток архітектури, а які назавжди зникнуть під ковшами екскаваторів.
Чому провалилась антикорупційна програма Мінкульту?
Головна причина провалу – це хаотичність та відсутність послідовності в діях МКСК. Упродовж трьох років більшість важливих заходів так і не вийшли за межі «внутрішнього опрацювання».
Міністерство постійно починало нові етапи, не завершивши попередні.
Наприклад, неможливо затвердити оновлений список історичних населених місць України, якщо не змінено Порядок визнання населеного місця історичним.
Так само без працюючої системи єПам’ятка неможливо провести оцифрування та верифікацію даних, а збір інформації від ОДА затягувався на місяці.
У результаті виконання Мінкультом Державної антикорупційної програми просунулося лише на папері, адже реформа відбулася на рівні проміжних кроків, але не принесла системних змін, яких вимагає реальна охорона культурної спадщини.
Охорона культурної спадщини: що далі?
При розробці нової антикорупційної програми усі провалені завдання мають бути перенесені із жорсткішими дедлайнами. Восени 2025 року МКСК очолила Тетяна Бережна, і тепер нова команда мусить терміново виправляти ситуацію: запускати Державний реєстр нерухомих памʼяток України як єдиний реєстр пам’яток архітектури та налагоджувати діалог із суспільством.
Часу на бюрократію немає, адже наявні механізми захисту архітектурної спадщини включно з інструментом охоронного договору не будуть працювати без якісного реформування цього механізму.
Яскравим прикладом є Англійський клуб (Дніпро), що є пам’яткою архітектури національного значення, яка руйнується за неврегульованого питання охоронного договору та на тлі тривалих спорів про право власності.
Подібні випадки показують, наскільки вразливими залишаються пам’ятки архітектури Дніпра та інших історичних міст України.
Доки реєстр пам’яток повноцінно не працює, закони не ухвалені, а ефективні громадські обговорення не проводяться, захист культурної спадщини залишається суто декларативним, а ціною цієї бездіяльності стають конкретні втрачені пам’ятки.
Матеріали за темою
Англійський клуб у Дніпрі продовжує руйнуватися. Чи можливо зберегти культурну спадщину?
Будівля колишнього «Дніпрофарму» на Яворницького, 12 під загрозою знищення
Чому мерія Дніпра затягує порятунок «Палацу Профілактики»?