Охоронний договір між власником пам’ятки та державою мав би гарантувати збереження культурної спадщини. Насправді ж будівлі продовжують руйнуватися навіть за наявності документів. Хоча чиновники можуть виписувати приписи і накладати штрафи на недобросовісних власників, проте охоронний договір захищає пам’ятку від знищення лише на папері.
Як знищують пам’ятки архітектури: корупційні ризики та неефективність охоронних договорів
Охоронний договір мав би гарантувати безпеку історичної будівлі. Але на практиці цей механізм не працює через кілька системних проблем:
Непрозорість та корупційні ризики охоронних договорів: через закритість цієї інформації від громадськості (відсутність публічного доступу до текстів охоронних договорів) перевірити зміст документа або контролювати його виконання дуже складно.
Зміна власника анулює угоду: Якщо будівлю продають, попередній охоронний договір припиняє дію. Примусити нового власника укласти угоду вкрай важко: штрафи мізерні, а судові процеси про зобов’язання підписати договір тягнуться роками (і під час суду власник може знову перепродати об’єкт).
Відсутність покарання: Власники щойно виявлених об’єктів культурної спадщини можуть роками ігнорувати вимогу підписати охоронний договір.
Маєток Гавсевича в Одесі: як судова практика Верховного Суду блокує відбудову пам’яток
Найяскравіший приклад цієї катастрофи – маєток Гавсевича в Одесі (пам’ятка архітектури 1903 року). У 2023 році власник (ТОВ «Універсал Дірект») зніс старовинну садибу. Охоронний договір був чинним, але він не зупинив екскаватори.
Прокуратура виграла перші суди й зобов’язала компанію відбудувати пам’ятку архітектури.
Проте у лютому 2025 року постанова Верховного Суду скасувала ці рішення (справа №420/28679/23).
Судді дійшли висновку, що закон не дає органу охорони спадщини права вимагати через суд від власника відбудовувати чи реставрувати пам’ятку, бо єдиним законним механізмом суд визнав позов про викуп. Саме рішення у справі Гавсевича створило небезпечний прецедент безкарності.
Читати звіт: Аналітика щодо неефективності охоронних договорів для збереження об’єктів культурної спадщини
Примусовий викуп пам’яток культурної спадщини: чому це не працює
За логікою Верховного Суду, якщо власник нищить будівлю, держава має примусово викупити пам’ятку за ст. 21 Закону “Про охорону культурної спадщини”.
Але ця норма існує лише на папері:
Немає грошей у бюджеті: у березні 2025 року Мінкульт офіційно заявив, що під час війни виділяти кошти на викуп приватної нерухомості ніхто не буде.
Безкарність для власників, які довели будівлю до руйнації: замість того, щоб змусити недобросовісного власника відбудувати знищене за власні гроші, держава пропонує заплатити йому бюджетні кошти.
У результаті кримінальні справи проти недобросовісних власників (як у випадку з маєтком Гавсевича) роками тягнуться у судах, а міста втрачають унікальну архітектуру.
Матеріали за темою
Позбавлення статусу пам’яток архітектури в Україні: схеми та аналітика
Руйнування пам’яток архітектури в Україні: корупційні схеми
Чому у пам’яток архітектури відсутні охоронні договори: аналітика