Ми вирішили розібратися, чому в Україні немає доріг і коли вони з’являться

ЩО ПОЧОМУ?

Для активної фази ремонту доріг був створений і запущений дорожній фонд, він запрацював у 2018 році. Він наповнюється в основному за рахунок завезеного або виробленого бензину / дизельного палива. Відповідно до закону в 2018 році на дороги йшло 50% дорожнього фонду, в 2019-м — 75%, а в 2020-му буде йти 100%.

При цьому слід розуміти, що в 2018 році всього в дорожній фонд зібрали 66 млрд грн (Ілюстрація 1)

Тепер розберемося, як розподіляється дорожній фонд (ілюстрація 2):

— 60% грошей з нього йде в державне агентство автомобільних доріг України;
— 31,5% йде в структури Обласних державних адміністрацій;
— 5% йде на безпеку доріг (знаки, розмітку та інше)
— 3,5% йде на дороги Києва.

КОМУ І СКІЛЬКИ ВИДІЛЯЮТЬ?

Розглянемо як розподілялося фінансування державного агентства автомобільних доріг України, воно відповідає за всі основні магістралі, траси, дороги як між обласними, так і районними центрами.

Проаналізуємо останні 4 роки — 2 роки до і 2 роки після запуску дорожнього фонду. У 2016 році в державному бюджеті України на агентство виділялося 13,9 млрд.грн., у 2017 — 17,4 млрд.грн, в 2018 — 28,3 млрд. грн., у 2019 році прогноз — 33,4 млрд. грн (ілюстрація 3). 

Із запуском дорожнього фонду, за 2017 і 2019 роки, фінансування збільшилося майже в 2 рази.

Давайте розберемо в розрізі 2017-2019 рр, як розподілялося фінансування. Щороку це було три блоки: обслуговування кредитів, будівництво нових доріг, підтримка старих доріг.

Перший блок. У 2017 році за раніше взятими кредитами віддали 5,3 млрд грн. А в 2019 планується віддати 8,5 млрд.грн.
(Документи за 2017-2018 тут, за 2019 р. – тут ).

Другий блок — це капітальний ремонт або будівництво нових доріг, під кожну дорогу в бюджеті України безпосередньо прописується окремий рядок. В основному це дуже великі магістралі, такі як Київ—Одеса. У 2017 році на ці цілі виділяли 2,2 млрд.грн, а в 2019 планують витратити понад 10 млрд.грн.

(Документи за 2017-2019рр. тут)

Цих грошей вистачить, щоб почати будувати 6-8 доріг і будують їх в середньому 2-4 роки.

Тут у нас відразу виникли питання.

— За якою логікою вибиралися дороги для будівництва?
— Якщо дорога міжобласна, то чому на одну область гроші могли дати, а на іншу — ні?

Якщо подивитися на сумарне виділення грошей по областях за 2017—2019 рр., то побачимо такий умовний топ-3:

— Вінницька область: 4,2 млрд.грн. (20% всіх грошей за цей період)
— Полтавська область: 2,9 млрд.грн.
— Харківська область: 2,68 млрд.грн.

При цьому в 6 інших областях за 2017—2019 на капітальні ремонти доріг виділялося менше 30 млн.грн. Повну картину по областях можна побачити на малюнку 4 або в таблиці 

Третій блок — це гроші на утримання існуючих доріг по областях і їх ремонт. У 2017 році на дороги по всій Україні виділено 9,8 млрд. грн., у 2018 — 10,7 млрд.грн., у у 2019 році — 11.8 млрд.грн. Тобто на утримання і поточні ремонти з бюджету України після запуску дорожнього фонду стало виділятися лише на 15% більше. Цієї суми явно недостатньо, оскільки між 2017 і 2018 лише інфляція склала більше 20% (рис. 5 і рис. 6).

Розглянемо тепер, наскільки рівномірно розподілялося фінансування по ремонту доріг між областями за 2017—2019. Нижче за посиланням – витрати коштів, виділених з Державного бюджету України Державному агентству автомобільних доріг, в розрізі областей

З таблиці видно, що за 3 роки в низці областей істотно зменшилося фінансування, а ще в низці — сильно збільшилася. Наприклад, в Дніпропетровській області у 2017 році виділялося 640 млн.грн, а в 2019 стало виділятися 440 млн.грн., у Львівській області виділялося 774 млн.грн, а стало виділятися 597 млн.грн., в Одеській області падіння сталося з 478 до 342 млн.грн, а в Полтавській області з 684 млн.грн до 373 млн.грн.

Якщо слідувати логіці, то при розподілі грошей на підтримку доріг варто робити прив’язку до протяжності доріг, які треба обслуговувати агентству в кожній конкретній області. В результаті чим більше доріг в області, тим було б більше фінансування. Тоді б найбільше фінансування на підтримку доріг отримували б Дніпропетровська (протяжність доріг державного значення 2999 км), Одеська (2801 км) і Харківська (2298 км) області.

Дороги державного значення по областях можна знайти за посиланням

Виходячи з цифр за останні 3 роки, розподіл фінансування по областях відбувається в ручному режимі. І якщо місцевий начальник комусь подобається, то збільшують фінансування, а якщо ні — зменшують.

Якби фінансування виділялося пропорційно протяжності доріг в області, то на Дніпропетровщину припадало б 818 млн.грн замість 440, на Одеську — 770 млн.грн. замість 342 млн.грн., а на Харківську — 644 млн.грн замість 506 млн.

Детально можливий розподіл коштів ми відобразили на малюнку 7 і в окремій таблиці

КОЛИ ДОРОГИ СТАНУТЬ ГАРНИМИ?

Щоб зрозуміти, наскільки далекі ми від реального оновлення дорожньої інфраструктури, давайте розглянемо приклад Дніпропетровської області.

Всього на дороги тут виділяють 440 млн.грн., з яких на латочний ремонт і прибирання пилу і снігу йде 310 млн.грн. Тобто 70% коштів витрачено, коли область ще навіть не приступила до будівництва доріг. При цьому на ремонт траси Дніпро — Нікополь виділено всього 40 млн.грн, а на ремонт траси Дніпро — Кривий Ріг — 70 млн.грн. Для порівняння: на повну заміну покриття на трасі Дніпро — Кривий Ріг зараз потрібно близько 5 млрд.грн. При такому темпі капітальний ремонт цього напрямку займе 70 років.

У Дніпропетровській області всього близько 3000 км доріг державного значення, на які виділяється 440 млн.грн. Для порівняння, в тій же Івано-Франківській області доріг державного значення в три рази менше, але грошей виділяється значно більше — 549 млн.грн. За такою логікою виходить, що вартість утримання 1 км доріг в Івано-Франківській області в 3-4 рази вища?

Ми приблизно підрахували, скільки в Україні можна побудувати доріг на рік при середньому річному бюджеті приблизно в 25 млрд.грн.:

1) 217 ​​км повністю нових доріг. Вартість кілометра дороги згідно тендерної документації становить на сьогодні близько 115 млн.грн за 1 км.

2) 833 км, якщо міняти тільки перші 2 шари асфальту. В такому випадку кілометр обходиться приблизно в 30 млн. грн.

3) 1500-2500 км, якщо міняти тільки верхній шар.

З урахуванням того, що в Україні більше 44000 км доріг державного значення, з яких 14000 км — це дороги міжнародного значення, то за наявні гроші і при ідеальних умовах приведення доріг до ладу займе від 50 до 100 років.

ХТО ВИНЕН?

Важливо розуміти, що за дороги у нас відповідає кабінет міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом та міністерство інфраструктури на чолі з Володимиром Омеляном.

При цьому уряд заявляє, що за рік вони відремонтували 3800 км (1500) доріг. На наш погляд, це лукавство, оскільки в реальності хороший ремонт з гарантією на 5-10 років просто неможливо зробити за ці гроші. За нашими підрахунками за 2018 рік Агентство змогло якісно відремонтувати від 500 до 1000 км доріг. Не більше.

ЩО РОБИТИ?

Ми не претендуємо на істину в останній інстанції і не є експертами в дорожньому будівництві, проте на підставі величезного масиву вивчених цифр і тендерів, у нас в голові склалися деякі рекомендації, якими хочемо поділитися.

– Прозорий алгоритм розподілу фінансування по областях на утримання доріг за єдиною формулою точно пішов би на користь галузі. У цьому випадку кожна область наперед знала б, на що може розраховувати в майбутньому році і була б застрахована від зміни політичних течій. Дороги не повинні залежати від того, “вінницькі” при владі чи “криворізькі”.

– Без залучення великих кредитів (наприклад, від ЄБРР) на капітальний ремонт доріг при нинішньому фінансуванні галузі досягти помітного результату практично неможливо. При цьому гарантія на зроблені дороги повинна складати не менше 10 років, а розподіл коштів бюджету — бути прозорим. Прозорість і ефективність стане додатковим стимулом для світових фінансових інституцій підтримувати нашу інфраструктуру.

– Експертизу якості доріг є сенс віддати на аутсорс, в руки європейських компаній. В такому випадку інвестори будуть впевнені в ефективності вкладення коштів і їхнього швидкого повернення, а також зможуть оперативно коригувати обсяги вливань в українську інфраструктуру в залежності від результатів експертиз. Це вимагає правок до законодавства.

***

Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідальність несе ГО «Платформа Громадський Контроль». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.