Будь-яка система буде працювати, коли буде невідворотність покарання за порушення. На жаль, сьогоднішні публічні закупівлі – це найпрозоріша корупція в світі. Її всі бачать, але за неї нікого не карають. Багато журналістів і активістів знаходять безліч порушень в закупівлях, але далі нічого не відбувається.
Подивимось на цифри.
За контроль у сфері закупівель відповідає Державна аудиторська служба. За 2019 рік в Україні оголошено 150 000 надпорогових закупівель на 500 млрд грн. При цьому за весь 2019 рік служба перевірила (провела моніторинг) 8816 закупівель, у 4884 з яких були виявлені порушення, але так і не усунуті. У судах накладені штрафи на 43 фізичні особи (!) щодо 37 унікальних закупівель. Тобто, навіть в закупівлях, де знайдені порушення, відсоток притягнення до відповідальності – менше 1%. А якщо подивитись ширше, то з 150 000 закупівель в судах доведено та накладено штрафи по 37 закупівлям. Мабуть, за логікою контролюючих структур, в нас – найбільш ідеальні закупівлі в світі.
Спробуємо описати, чому настільки низька результативність і що ми рекомендуємо зробити:
1) Неідеальність закону – не за всі порушення можна притягувати до покарання. Для вирішення проблеми в вересні прийнятий закон 1076, він вступить в силу в квітні і значно розширить число порушень, за які можна притягати до відповідальності.
2) Низька зацікавленість в результаті у керівництва аудиторів. Для вирішення цього питання Кабмін оголосив конкурс на нового голову Держаудитслужби, а після закінчення всіх етапів конкурсу 3 місяці збирався з духом, щоб затвердити переможця на посаді (3 місяці, Карл!). 24.01.2020 головою ДАСУ став Ігор Буграк. Подивимось, що встигне зробити Ігор за наступні 3 місяці.
3) Ненадання персональних даних для складання адміністративного протоколу. Як не дивно, порушники не дуже хочуть, щоб їх притягли до відповідальності, та намагаються уникнути її, як наслідок – не надають інформацію про себе. Якщо немає інформації про місце прописки або місце проживання, то вкрай складно притягнути людину до адміністративної відповідальності. За останні 2 роки по всіх резонансних порушеннях замовники відмовлялися надавати персональні дані. На жаль, ані керівництво Аудиторської служби, ані профільне Міністерство фінансів, ані сама міністр Маркарова в цьому плані практично не пробують домогтися якісних змін. Очікуємо від депутатів, що вони на законодавчому рівні дозволять держорганам обмін персональними даними для складання адміністративних протоколів. Тобто в порушників інформацію не будуть запитувати, а будуть брати її з державних реєстрів.
4) Зміна структури роботи самих перевіряючих. Зараз людський фактор має величезне значення, оскільки аудитор сам вибирає, яку закупівлю перевіряти (проводити моніторинг), потім здійснює моніторинг і робить всі дії для притягнення порушника до відповідальності, включаючи передачу матеріалів до суду. Наразі аудитор – це універсальний солдат або “суддя Дред” у сфері закупівель, який сам все вирішує. Для усунення цієї суб’єктивності ми пропонуємо 70% закупівель для моніторингів вибирати автоматично – на підставі електронних ризик-індикаторів. Також ми пропонуємо розділити безпосередньо перевіряючих та юридичний супровід накладених санкцій. Якісне та професійне юридичне представництво з боку держави в судах має суттєво збільшити відсоток притягнутих до відповідальності.
Кабмін для вирішення проблеми оголосив трансформацію Аудиторської служби в офіс фінансового контролю, але за 2 місяці поки ніяких дій не відбулося.
5) Правки в підзаконні документи, які дозволять робити точкові перевірки конкретних закупівель (Шулявський міст, аеропорт Дніпра, Миколаївська дорога Н-14, закупівлі гідрантів одеським МНС). Вже 3-й рік Кабмін не може поправити 631 постанову і усунути посилання на старий закон, який 3 роки тому втратив чинність. Є навіть узгоджена редакція. Але віз і нині там, а відповідальність за зволікання зараз повністю лежить на Міністерстві фінансів.
Останні місяці показали дуже повільні темпи, коли за 2-3 місяці не можуть прийняти документ про призначення керівника або постанову. А тим часом сотні мільйонів гривень щомісяця розкрадаються, адже корупціонери розуміють, що покарання їм не загрожує, та діють більш зухвало.
Сподіваємося, що Кабмін і Мінфін таки включать турбо-режим або хоча б прискорять темп, до квітня приймуть всі зміни, і невідворотність покарання за порушення в закупівлях таки настане.
Почему ProZorro не всегда работает и что надо делать?
Любая система будет работать, когда будет неотвратимость наказания за нарушения. К сожалению, сегодняшние публичные закупки – это самая прозрачная коррупция в мире. Её все видят, но за неё никого не наказывают. Многие журналисты и активисты находят массу нарушений в закупках, но дальше ничего не происходит.
Давайте посмотрим на цифры.
За контроль в сфере закупок отвечает Государственная аудиторская служба. За 2019 год в Украине объявлено 150 000 надпороговых закупок на 500 млрд. грн. При этом за весь 2019 год служба проверила(провела мониторинг) 8816 закупок, в 4884 из которых были выявлены нарушения, но так и не устранены. В судах за 2019 год наложены штрафы только на 43 физических лиц (!) по 37 уникальным закупкам. То есть даже в закупках, где найдены нарушения, процент привлечения к ответственности – меньше 1%. А если посмотреть шире, то ситуация еще плачевнее: в 150 000 закупках нарушения в судах доказаны и наложены штрафы по 37. Наверное, по логике контролирующих структур, у нас – самые идеальные закупки.
Попробуем описать, почему такая низкая результативность и что мы рекомендуем предпринять:
1) Неидеальность закона – не за все нарушения можно привлекать к наказанию. Для решения проблемы в сентябре принят закон 1076, он вступит в силу в апреле и значительно расширит число нарушений, за которые можно привлекать к ответственности.
2) Низкая заинтересованность в результате у руководства аудиторов. Для этого Кабмин объявил конкурс на нового главу аудиторской службы, а после окончания всех этапов конкурса 3 месяца собирался с духом, чтобы утвердить победителя в должности. 24.01.2020 им стал Игорь Буграк. Всего 3 месяца, Карл! Посмотрим, какие результаты Игорь Буграк покажет за 3 месяца.
3) Непредоставление персональных данных для административного протокола. Нарушители не очень горят желанием, чтобы их привлекали к ответственности, и, как следствие, стараются уйти от нее и не давать информации про себя. Если нет информации про место прописки или место жительства, то крайне сложно привлечь человека к административной ответственности.
За последние 2 года по всем резонансным нарушениям нарушители отказывались предоставлять персональные данные. К сожалению, ни руководство Аудиторской службы, ни профильное Министерство финансов, ни сама министр Маркарова в этом плане практически не пробуют добиться качественных изменений.
Ожидаем от депутатов, что они на законодательном уровне разрешат госорганам обмен персональными данными для составления административных протоколов, так как министерства пока не хотят это решать. При внесении изменения информацию не будут спрашивать у нарушителей – ее будут брать из государственных реестров.
4) Изменение структуры работы самих проверяющих. Сейчас человеческий фактор имеет огромное значение, так как аудитор сам выбирает, какую закупку проверять(проводить мониторинг), потом осуществляет мониторинг и делает все действия для привлечения нарушителя к ответственности, включая передачу материалов в суд. Сейчас аудитор – это универсальный солдат и “судья Дред” в сфере закупок, который сам все решает.
Для устранения этой субъективности мы предлагаем большинство (не менее 70%) закупок для мониторингов выбирать автоматически – на основании электронных риск-индикаторов. Также мы предлагаем разделить на разных людей непосредственную проверку закупки и юридическое сопровождение наложенных санкций. Качественное и профессиональное юридическое представительство со стороны государства в судах должно существенно увеличить процент привлеченных к ответственности.
Кабмин для решения проблемы объявил трансформацию Аудиторской службы в офис финансового контроля, но за 2 месяца пока никаких действий не произошло.
5) Правки в подзаконные документы, которые позволят делать точечные проверки конкретных закупок (Шулявский мост, аэропорт Днепра, Николаевская дорога Н-14, закупки одесских МЧС по гидрантам). Уже 3-й год Кабмин не может поправить 631-е постановление и устранить ссылки на старый закон, который 3 года назад утратил силу. Есть даже согласованная редакция. Но воз и ныне там, а ответственность за проволочку сейчас полностью лежит на Министерстве финансов.
Последние месяцы показали очень медленные темпы, когда за 3 месяца не могут принять документ о назначении руководителя или согласованное постановление. А тем временем сотни миллионов гривен каждый месяц разворовываются, ведь коррупционеры понимают, что наказание им не грозит, и действуют все более нагло.
Надеемся, что Кабмин и Минфин таки включат турбо-режим или хотя бы ускорятся, и к апрелю примут все изменения, и неотвратимость наказания за нарушения в закупках таки наступит.